Боксерський світ Олександра Соломеннікова

Чимало хлопчаків у дитячому віці марять спортом. Перед очима часто постають кумири світу із футболу, волейболу, боксу. Дуже вже хочеться потрапити до їхнього оточення, поспілкуватися з чемпіонами; відчути присутній в царині змагань дух суперництва, а ще більше — перемоги. Втім, аби мрія стала реальністю, доводиться довгими роками докладати титанічних зусиль, щоб у результаті дійти до мети. Ця розповідь саме про такого вольового і працьовитого хлопця, який, заручившись підтримкою найрідніших людей, впевнено крокує до свого Олімпу. Тож, знайомтеся — Олександр Соломенніков — наш земляк, який у 21 рік зумів пробитися до професійної ліги боксу.

У спорт Олександра привів батько, записавши шестирічного сина на секцію дзюдо в селищі Делятині. Сашко був ще досить малим для боротьби, проте, вроджені спритність і цікавість зробили свою справу – хлопчик почав брати участь у змаганнях. Згодом тренер зауважив, що, виходячи на килим, Сашко не бореться, а б’ється, тому порадив батькові спробувати сили хлопця у боксі. Звісно, знайомі відмовляли від такої ідеї, мовляв, у боксі присутній підвищений травматизм, однак Андрій вирішив дати сину можливість одягти боксерські рукавиці. «Я добре знав Івана Ярославовича Данилишина, тренера, який заснував бокс у Коломиї, тому насамперед звернувся до нього. Хоча на той момент Іван Ярославович дітей не тренував, та мою ідею підтримав. Тож ми почали їздити до Коломиї на тренування. Три рази в тиждень, по 45 кілометрів в обидві сторони, цими нашими донедавна поганими дорогами… А ще – школа. Думав, побуваємо на двох-трьох тренуваннях, Сашко дістане по голові, відмовиться від боксу й повернеться до дзюдо. Але як поїхали, так їздимо досі», — сміється Соломенніков-старший.

Дзюдо Сашкові насправді дало дуже багато. Батько боксера і сьогодні дякує першим тренерам хлопця і переконаний, що без дзюдо в боксі синові було б набагато важче. «Є така тенденція: хто приходить в бокс із боротьби, той досягає успіхів. Воно й справді так! То й же Ломаченко прийшов з боротьби… За декілька місяців після того, як Сашко перейшов у бокс, його вже взяли на Чемпіонат України (таке буває вкрай рідко) – це вже дуже високий рівень», — каже Андрій Соломенніков.

За період боксерської кар’єри на любительському рингу Олександр провів 125 поєдинків у понад п’ятдесяти змаганнях Всеукраїнського та міжнародного рівнів, у 120-ти з них хлопець переміг. Перебуваючи в аматорській лізі, став чемпіоном Кубку України серед чоловіків у ваговій категорії 56 кг. А нещодавно хлопець перейшов у професійний спорт і встиг вже там провести три поєдинки, які принесли йому перемогу, зокрема, і нокаутом.   Він займається у ваговій категорії 57 кг і каже, що в Україні у такій вазі конкуренція незначна, проте в світі вона досить вагома. На щастя, молодого спортсмена вже помітив титулований боксер В’ячеслав Сенченко і взяв до себе в команду. Першого серпня цього року Олександр взяв участь у турнірі Big Boxing Night, що організував Олександр Усик, і переміг в одному з поєдинків.

Варто зауважити, що участь у професійних боях потребує великих коштів. Підготовка до змагань передбачає проведення тренувальних боїв, для яких запрошують спаринг-партнерів. Відповідно, запрошеним спортсменам необхідно оплатити проживання, харчування, а також розрахуватися за кожен проведений раунд бою. Самому ж боксеру, окрім дороги та проживання в місті проведення змагань, потрібно оплатити членські внески, ліцензії, обов’язковий медогляд. «Зараз ми ходимо з протягнутою рукою. Звісно, нас підтримує обласна федерація боксу на чолі з Андрієм Петровичем Савчуком, за що ми йому дуже вдячні. Підтримують також друзі, батьки – саме вони допомогли підготуватися до професійного турніру, який проходив 1 серпня в Києві, і за це я їм дякую. Всі бачать мільйони, які заробляють титуловані боксери, але щоб дійти до того рівня, мільйони треба вкласти. Це все справді важко. Один Бог знає, скільки потрібно пройти, щоб чогось досягти. Та й без фінансової допомоги ми далеко не заїдемо», — розповідає Андрій Соломенніков.

Наразі Олександр продовжує готуватися до майбутніх боїв. У нього є надзвичайна підтримка батьків, тренер – чемпіон світу серед професіоналів, необхідні бійцеві якості та характер, а також – чітко визначена мета, до якої хлопець наполегливо йде. Справа тільки за малим – знайти хорошого спонсора…

Юлія Максим’юк