Андрій Дзвінчук: «Яремче збереже свою привабливість та брендовість»

Нещодавно Андрій Дзвінчук став спеціальним переможцем першої обласної премії IFTA’2019 як особистість, громадська діяльність якої у сфері туризму є взірцем для наслідування. Він незмінний керівник Інституту розвитку Яремчанського краю, ініціатор створення Асоціації готельєрів та власників садиб Яремчанщини, людина, яка вболіває за розвиток та майбутнє міста Яремча та краю. 

Тож про громадську діяльність, туризм та думки щодо перспектив краю після завершення процесу децентралізації читайте в інтерв’ю з паном Дзвінчуком.

Пане Андрію, Ви були одним з ініціаторів створення громадської організації «Інститут розвитку Яремчанського краю». Як і для чого було створено організацію?

Почнімо з того, що громадська діяльність – це робота, яку людина виконує під час свого дозвілля, щоби покращити життя тієї чи тієї громади, спільноти.

ГО «Інститут розвитку Яремчанського краю» ми створили після завершення чергових місцевих виборів. Оскільки і до виборів, і під час них народилося чимало думок та ідей про те, як можна розвивати наш край. Ми вірили, що їх неодмінно потрібно втілювати в життя. Поруч були люди, які мали схожі погляди, тож вирішили об’єднатися, щоб формалізувати ці ідеї.

Тоді до Інституту увійшли молоді, креативні та перспективні люди Яремчанщини: підприємці, активісти, депутати міської ради, голови сіл.

Нашою основною наріжною ідеєю був розвиток Яремчанщини і те, як ми його бачимо. Ми прописали це в статуті й заснували організацію, яка в результаті, показала свою життєздатність. Ідеї, закладені в основу діяльності організації, потрібні регіону і кожен з нас в міру можливостей, сил і часу втілює їх у життя.

Розкажіть коротко про проекти, які вдалося реалізувати в Інституті розвитку.

Від початку роботи організації ми реалізували чимало проектів. Деякі ініціювали ми, а деякі підтримали. Серед знакових, які хочу відзначити, це акція «Чисті Карпати», в якій ми взяли участь в широкому форматі; започаткували також «День садового дерева», коли сотні жителів нашого регіону безкоштовно отримали саджанці плодових дерев; підтримали фінансово, організаційно та безпосередньо взяли участь у акції «День форелі», в результаті якої в притоки Прута було запущено сотні тисяч мальків форелі; організували й провели конкурс для школярів «Яким я бачу Яремче через десять років»… Питання розвитку – це постійна робота, динамічний процес.

Не можна не згадати про соціологічні дослідження, які замовляв Інститут з приводу туристичної привабливості Яремчанського регіону. До нас їх чомусь тут ніхто не робив. Результатом першого соцдослідження ми показали, скільки туристів приїжджає на Яремчанщину, які це туристи за гендерним, соціальним та фінансовим зрізом. Наступне соцдослідження нам допомогли провести проект «ПРОМІС» та Асоціація готельєрів та власників садиб Яречанщини. Шкода, що цю ініціативу не підхопила місцева влада. Сам проект доволі дороговартісний: кілька років тому таке соцдослідження коштувало майже 70 тисяч гривень, а для громадської організації – це немалі кошти.

Для чого потрібна соціологія? Що вона дає? 

Перш ніж говорити про розвиток будь-якої сфери, необхідно проаналізувати поле: зрозуміти, що маємо наразі, з ким можна працювати, а також ймовірні виклики. Особисте бачення ситуації не завжди є об’єктивним. В тій же галузі туризму, наприклад, через соціологію можна зрозуміти туриста, який до нас приїжджає: що він бачить, які в нього є зауваження, претензії до того, що отримує в нашому регіоні, які переваги він спостерігає. Такі соцдослідження насправді потрібні і розвинені туристичні регіони роблять їх безліч та регулярно.

Крім того, соціологія – це зріз результатів нашої роботи в регіоні. Якщо в попередньому досліджені ми бачимо якусь проблему, а наступне її не показує, то значить в цьому напрямку було проведено ефективну роботу. І навпаки. 

Інститут розвитку Яремчанського краю був ініціатором створення Асоціації готельєрів та власників садиб Яремчанщини. З якою ціллю її створювали і чи виправдалися сподівання?

Коли ми говоримо про розвиток регіону (а розвиток Яремчанщини – це в першу чергу розвиток туризму), то маємо розуміти, хто в цьому питанні може підставити плече. Для себе ми визначили, що такою рушійною силою в регіоні є готельєри. 

Декілька років тому готельєри та власники садиб були суб’єктами бізнесу, які конкурували між собою, і, борючись за клієнта, дивилися вовком один на одного, демпінгували ціни. Зрозуміло, що цю групу бізнесу потрібно було спробувати об’єднати для того, щоб вони могли між собою нормально комунікувати та спільно відстоювати інтереси туристичної сфери.

На момент створення Асоціації чимала кількість великих готелів вже була готова до об’єднання та кооперації. Кожен з них розумів, що далі свого паркана він не може впливати на важливі процеси в регіоні, але робити це потрібно. Тому наша організація провела першу Велику конференцію, куди ми запросили професіоналів з Києва, Львова, Кам’янця-Подільського, які могли поділитися необхідним досвідом створення подібних організацій. В результаті, крок за кроком цей механізм запрацював і сьогодні ми маємо потужну Асоціацію, яка об’єднала довкола себе готельєрів та власників садиб і стала платформою для їхньої комунікації.

Чи запрошують представників Асоціації готельєри з інших міст ділитися досвідом?

Так, запрошують. Особисто мав таку комунікацію з готельєрами Івано-Франківська та Верховини.

Як оцінюєте теперішній стан туристичної сфери в Яремчі?

Туризм у Яремчі розвивається. Певною мірою відбувається це завдяки тому, що за допомогою проекту ПРОМІС було створено Стратегію розвитку туризму на Яремчанщині до 2027 року і чимало представників туристичної сфери, які брали участь в її написанні, намагаються реалізувати, в міру своїх сил, норми, прописані в цьому документі. 

Але разом з тим, розвивається туризм досить хаотично. Його, фактично, на своїх плечах тягнуть підприємці. На жаль, ми не маємо координатора процесів розвитку. Цим центром мала б стати влада, щоб за допомогою своїх інструментів направляти цей процес, але цього я не бачу. Досі місцева влада не показувала своєї зацікавленості в розвитку туризму, тому маємо чимало прогалин.

Нещодавно керівником відділу туризму стала пані Марина Ланіна. Вона енергійна, сповнена рішучості в діяльності свого відділу і вже є навіть перші кроки, зроблені завдяки тому, що вона очолила туризм. Тому їй можна побажати тільки наполегливості й витримки.

Як, в контексті процесів децентралізації, на Вашу думку, вплине ймовірне створення декількох об’єднаних громад на території Яремчанщини, на її туристичну привабливість? 

Наразі ми не знаємо, які ОТГ тут буде створено, бо поки не завершився процес формування – важко щось коментувати. Але припустимо, що з однієї Яремчанщини вийде, так як це зараз вимальовується, три різні ОТГ. В цьому випадку їхня привабливість буде залежати від керівників цих ОТГ, від того, як вони будуть себе позиціонувати. 

Але знову ж таки, ті самі соцдослідження, проведені в кінці 2018 року, згідно яких ми вивчали впізнаваність регіону, показали, що найпопулярнішими є Карпати та «Буковель». Далі йшло Яремче. А вже тоді — Ворохта, Татарів, Яблуниця, Поляниця: вони мають значно нижчий відсоток впізнаваності серед жителів нашої країни. Якщо ж говорити про іноземців, то різниця буде ще суттєвішою.

Не знаю, яку маркетингову стратегію виберуть для популяризації, можливо будуть домовлятися. Крім того, є Асоціація готельєрів і власників садиб Яремчанщини, та й історично так склалося, що всі населені пункти розташовані поруч, тому й регіон можуть представляти разом.

Яремче, як місто, в позиціонуванні себе не програє. А інші можуть програти. 

Яке взагалі Ваше ставлення до тих процесів формування ОТГ, які зараз тут, у нас, мають місце?

На мою думку, те, що теперішня влада допустила створення таких утворень на території Яремчанщини – є чи не найбільшим її упущенням. Вона не провела ніякої роботи в цьому напрямку: не було нормального, серйозного спілкування між головами громад, жодної комунікації в плані створення ОТГ. Якщо людям не пояснити, в чому є користь від створення єдиної громади, не навести переваги (якщо їх не було – потрібно було виробити ті переваги), то зрозуміло, що вони триматимуться свого берега. Мабуть, гадалося, що ніхто нікуди не дінеться, але сталося не так.

Мені, яремчанцю, важко коментувати процеси, які зараз відбуваються. Те, що Ворохта хоче об’єднатися з Татаровом – це одна історія, від’єднання Поляниці з Яблуницею – зовсім інша. Але є поняття волевиявлення жителів громад. Якщо люди не бачать для себе переваг у віддачі своїх податків до зведеного бюджету Яремча, натомість розуміють, що можуть якісно і компетентно розпоряджатися ними на місці, то спробуй їх переконати у зворотньому. І вони мають на це право.

Я прихильник єдиної ОТГ.  На мою думку, це вже напрацьований механізм, який показав свою життєздатність. Але його, як слід, не довели до людей, не обґрунтували. Апелюючи до жителів Ворохти і Татарова, потрібно було не претензії їм висловлювати, а їхати туди керівникам. І не один раз, а десятки разів організовувати зустрічі з головами та громадами, щоб пояснювати, чому об’єднання з Яремчем буде для них вигідне. 

Взагалі, хотів би, щоб на тему ОТГ не було жодних спекуляцій. Дуже прикро, що Яремчанська влада не відстояла інтереси міста. Але якщо запитати, чому так сталося, то відповідь очевидна: у владі немає справжніх лобістів інтересів міста, хіба що за винятком кількох депутатів та членів виконкому. Проте їх намагань недостатньо, щоб на останніх кроках марафону наздогнати того, хто вже далеко попереду, чи переграти результати. 

Що буде з Яремчем, якщо створяться три ОТГ?

Я не бачу тут катастрофи.

Звичайно, громада Поляниці і Яблуниці буде надспроможною за рахунок «Буковелю» – там колосальні фінансові надходження до бюджету, але, разом з тим і цілком залежною від волі власників курорту. Також надходження є і у Ворохті з Татаровом, які забезпечать їм фінансову спроможність.

Цікава ситуація з Яремчем. Для початку варто з’ясувати, як тут формувалася рада. До її складу входять депутати з усіх сіл, тож коли доводиться вирішувати питання щодо Яремча зокрема, то рішення приймають ті, хто тут не проживає, не має відношення до міста і не представляє інтересів мешканців Яремча.

Якщо утворять окрему Яремчанську ОТГ з Микуличином, то депутатський корпус буде щільніший і представлений лише мешканцями цих двох населених пунктів. Існуватиме можливість значно швидше реагувати на проблеми, вирішувати питання інвестиційної привабливості, фінансування тощо. Краще між собою комунікуватимуть люди. Оскільки між населеними пунктами ближча відстань, то й ситуацій, коли необхідно зібрати якусь депутатську комісію, а депутати не встигають вчасно прибути, майже не виникатиме.

Звичайно, Яремче отримає виклики. Найкраще, що може зробити місто – це ребрендинг свого імені, відомого на всю Україну. Його необхідно переформатувати й підсилити. А ще шукати, що ми можемо запропонувати туристу, адже, якщо розвиватиметься туризм, то надходитимуть податки, а люди матимуть роботу. Від цього залежить благополуччя місцевих жителів.

Щодо місцевих жителів. Як на їхнє життя може вплинути зникнення Яремчанщини?

Коли ми говоримо про ОТГ, то обов’язково потрібно пам’ятати про людей, які живуть в тих містах та селах.

Якщо справді станеться так, що Яремче буде окремою ОТГ, це, на мою думку, може стати приводом для кристалізації громади у якісному контексті. Мешканці дійсно матимуть у владі людей, яких знають, будуть розуміти, до кого звертатися по допомогу. Спроститься контроль за діяльністю депутатів, полегшиться відслідковування руху коштів у місцевому бюджеті. Думаю, це сприятиме переродженню громади в міцну і сильну спільноту. 

Це, напевно, один з плюсів, які можна розгледіти у випадку створення трьох окремих ОТГ.

Тобто, на Вашу думку, не все так погано і впадати у відчай не потрібно?

Звичайно! Буде менший регіон, але місто своєї привабливості та брендовості не втратить, адже Яремче впізнаваніше, ніж Яремчанщина. Водоспад і Маковицю від нас ніхто нікуди не перенесе, а влітку тут як відпочивали туристи, так і відпочиватимуть й надалі. 

Звісно, будуть виклики. Але вони стануть приводом зробити в себе ревізію: проаналізувати, що ми маємо і на чому стоїмо, а також нарешті звернути увагу на наші сильні сторони і працювати над їх підсиленням. Все в наших руках!

                                                                                        Юлія Максим’юк