Пристрасті об’єднання

Ще на початку березня, готуючи статтю в «ГК» про процес децентралізації на Яремчанщині, ми вивчали думки селищного та сільських голів щодо варіантів створення ОТГ на території нашого краю.

Вже тоді десь мусувалися чутки про те, що село Поляниця не збирається входити до Яремчанської ОТГ і робить відповідні кроки, такі як створення ЦНАПу та пожежної частини, щоб забезпечити собі бажану самостійність. Ми запитали про це сільського голову Миколу Поляка, мовляв, чи справді село готується до «вільного плавання» і отримали ствердну відповідь. 

Тоді мало хто вірив у реалізацію подібного сценарію. Як може бути так, щоб від Яремчанщини відрізали частинку і дозволили їй ґаздувати на власний розсуд? Особливо в той час, коли керівництво держави запевняло, що на момент завершення процесу децентралізації кожен населений пункт має входити до ОТГ? Також більшість населення усвідомлювала, якщо Яремчанську ОТГ і буде створено, то лише в адміністративному порядку, адже бодай якихось намагань міської ради вести конструктивний діалог в цьому напрямку із селами не спостерігалося.

Несподіванкою для багатьох стало те, що у вересні Татарів погодився на пропозицію Ворохти створити спільну ОТГ, розуміючи, що таким своїм кроком село відрізає Поляницю та Яблуницю з Вороненкою від Яремча. Ще під час громадських слухань в Татарові, коли сільського голову Олега Дзем’юка запитали про це просто в залі, від нього пролунала однозначна відповідь: «Чому Татарів має думати про Яблуницю та Поляницю? Там що, немає сільрад та голів? Давайте виходити з інтересів громади Татарова. Це егоїстично, так! Але в цій ситуації альтруїзмом і не пахне! В наших руках «золота карта» і це всі розуміють». 

Втім, ця «золота карта» в результаті виявилася ні чим іншим, як козирем для Поляниці, вірніше тих, хто давно виношував плани зосередити владу і ресурси села в своїх руках. Зрозуміло, що створеною Татаровом і Ворохтою «ширмою» швиденько скористалися і в результаті 12 грудня міжвідомча робоча група із підготовки змін до перспективного плану області при Івано-Франківській облдержадміністрації дозволила створити ОТГ з центром в  Поляниці в складі сіл Яблуниця з Вороненкою  та Бистриця Надвірнянського району. З останнім селом Поляниця навіть не має дорожнього сполучення і розділена Національним заповідником «Горгани». Натомість міжвідомча робоча група назвала фінансово неспроможним потенційне об’єднання Татарова і Ворохти. «Вершиною цинізму» назвали це рішення у Ворохтянській селищній раді, коментуючи подію на офіційній сторінці селища у соцмережі «Фейсбук». 

«Ми офіційно зіткнулися з тим, як думку громад викинули у «смітник», але посміхаючись і бажаючи успіху», — йдеться в повідомленні селищної ради. Очільник Татарова охарактеризував результати роботи робочої групи «відвертою неповагою та цинічним ігноруванням думки й волевиявлення громад Татарова і Ворохти». «Складається враження, що все було наперед сплановано і домовлено, а наші громади стали розмінною монетою у «великих іграх»», — написав на сторінці села у Фейсбуці Олег Дзем’юк.

Реакція тамтешніх громад не забарилася: 13 грудня вони перекрили дорогу до ГК «Буковель», а 16 грудня поїхали під стіни Івано-Франківської ОДА, щоби впевнитися, що їх почують. В результаті, 19 грудня було оприлюднено розпорядження голови облдержадміністрації Дениса Шмигаля, яким затверджено висновок щодо відповідності проектів рішень Ворохтянської селищної, Татарівської сільської рад Яремчанської міської ради «Про добровільне об’єднання громад» Конституції та Законам України. 

Заступниця голови Івано-Франківської ОДА Світлана Онищук на сесії обласної ради 20 грудня під час обговорення питання створення ОТГ на Яремчанщині зазначила: «Ми пропонували створити одну Яремчанську ОТГ. Спочатку всі погодилися, але потім думки змінилися. Оскільки діє принцип добровільного об’єднання, то щодо Ворохти й Татарова висновок надано позитивний. Але міжвідомча регіональна група не бачить в перспективному плані їх окремо», — сказала пані Світлана.

У порівнянні з гучною боротьбою Татарова й Ворохти за право створити свою ОТГ, процес створення об’єднаної громади з центром в Поляниці триває тихо й спокійно. Перед цим селом дивним чином відчиняються всі двері і без зайвих зволікань видаються необхідні висновки. Місцеве населення коментує ці події мінімально, натомість в соцмережах не стримують радості люди, наближені до керівництва ГК «Буковель». 

Жителі Микуличина, найближчого сусіда Яремча, також вирішили не відставати від роз’єднавчих тенденцій, тому задумалися й собі створити окреме ОТГ. Про це на сесії обласної ради повідомив депутат Андрій Мироняк. Наразі ще не відомо, з ким село буде намагатися «заручитися»: громадські слухання заплановано на 29 грудня і тільки після них можна буде з впевненістю говорити, як і в чиєму товаристві планує рухатися в світле майбутнє Микуличин. 

А що в цей час робила Яремчанська міська рада? Брала участь у зустрічах, консультаціях… Але тільки на обласному рівні. Простих перемовин з головами населених пунктів, щоб тихо й по-родинному, ніхто не проводив. Єдиною офіційною реакцією на події стало звернення до керівництва Верховної Ради, Уряду, відповідних профільних міністерств з проханням зберегти цілісність Яремчанщини. Прийняте воно було одноголосно на сесії Яремчанської міської ради 19 грудня, тобто тоді, коли Поляницька ОТГ була вже внесена на обласному рівні у перспективний план, а Татарів з Ворохтою отримали позитивний висновок ОДА. Це звернення навіть зачитали з трибуни сесії обласної ради, яка відбулася наступного дня в Івано-Франківську, однак навряд чи воно зможе зупинити процес розвалу Яремчанщини.

Якщо уважно придивитися, то у всіх цих подіях можна простежити певну закономірність і цілеспрямованість. Єдине, не до кінця зрозумілою у всій цій трагікомедії залишається роль Яремча. Що насправді стало вирішальним: пасивність влади і громади міста чи свідома, наперед узгоджена і домовлена гра можновладців на користь бізнес-інтересів певної групи осіб? – Ось основне питання і відповідь на нього ми обов’язково, рано чи пізно,  отримаємо.

                                                                                              Юлія Максим’юк