Ворохтянська канатка: повернення до життя

У розпалі новорічно-різдвяних свят чудовою новиною поділилася Ворохта: до селища привезли першу частину австрійської канатної дороги, яку встановлять замість канатки, яка не працює. На офіційній сторінці селища у фейсбуці зазначено, що це «надзвичайно важлива подія для Ворохти і не тільки». 

Про ворохтянську канатно-крісельну дорогу чули не тільки в Україні, а й за її межами. Вона була популярним туристичним об’єктом, своєрідним магнітом, який притягував у селище тисячі туристів, даючи змогу заробити місцевому населенню. Біля канатки завжди було людно. Мабуть, тому, коли 2007 року експерти озвучили рекомендацію закрити її через аварійний стан, ніхто не міг подумати, що зупинка в роботі цього об’єкта триватиме понад десять років. 

Кому було вигідне закриття канатно-крісельної дороги – питання, звісно, цікаве. До створення гірськолижного курорту «Буковель» вона була єдиною в регіоні. Була популярною не лише серед звичайних туристів, але і професійних спортсменів, які, враховуючи наявність у Ворохті спортивної бази «Україна» (ця база, як і канатно-крісельна дорога, належать всеукраїнському фізкультурно-спортивному товариству «Колос», — авт.), облюбували селище як місце для проведення зборів і тренувань. Цілком ймовірно, що така слава Ворохти та її спортивні інфраструктурні потужності створювали конкуренцію та сповільнювали розвиток «Буковелю», який на той час тільки завойовував репутацію серед відпочивальників. Також дивним є той факт, що в момент закриття канатки ніхто не став цьому на заваді та не підійняв громаду на її захист. Адже міським головою Яремча тоді був ворохтянець Микола Палійчук. Того ж 2007-го його призначили на посаду голови Івано-Франківської облдержадміністрації. 

Закривали канатку на підставі припису Івано-Франківського експертно-технічного центру. Пізніше, 2012 року, заступнику директора ГО ВФСТ «Колос» Михайлу Вінтоняку в тому ж центрі підтвердять і покажуть висновок, що об’єкт взагалі не підлягає відновленню, мовляв, канатку потрібно знести і на цьому місці встановити нову. 

Зрозуміло, що будівництво та ремонт – це різні речі, які вимагають абсолютно різних підходів та бюджетів. Михайло Вінтоняк каже, що знайти кошти на купівлю та встановлення нової канатки — справа дуже важка: «Ми сподівалися, що скористаємося однією з державних програм, але «Колосу» як громадській організації це зробити важко, бо не дуже хочуть давати гроші приватним організаціям. Тому кошти на купівлю цієї канатно-крісельної дороги збирали самі члени товариства», — пояснює заступник директора ГО ВФСТ «Колос». 

Олександр Мендусь, голова ГО ВФСТ «Колос», у розмові телефоном додав, що окрім коштів товариства, для купівлі довелося залучати й інвесторів, коло яких планують розширювати. 

Великою несподіванкою для всіх стала нещодавня експертиза канатки. Її провела та ж франківська фірма, що робила це 2007 року, щоправда з новим складом комісії. І, о диво, виявилося, що потрібно підсилити тільки дві підпори, замінити сам трос та рухомі механізми. Тобто виходить, що дванадцять років тому насправді не було вагомих підстав закривати ворохтянський підйомник. Окрім того, за словами Михайла Вінтоняка, вказані недоліки можна було ще тоді виправити за суму близько ста тисяч доларів. Але тодішнє керівництво «Колосу» через якісь «підводні течії» цього не зробило. 

Можливо, факт своєрідної капітуляції верхівки товариства 2007-го у справі закриття канатки став підґрунтям для появи пліток щодо відчуження «Колосом» канатно-крісельної дороги та бази «Україна». Заступник директора ГО ВФСТ «Колос» Михайло Вінтоняк запевнив нас, що це неправда, оскільки 2012 року на з’їзді товариства було прийнято рішення про накладення мораторію на відчуження баз, які належать «Колосу». Окрім того, за словами пана Вінтоняка, ефективність роботи бази «Україна» напряму залежить від канатки. 

На думку Олександра Мендуся, канатно-крісельна дорога є лише інструментом у досягненні основної мети товариства – розбудові об’єктів для підготовки спортивного резерву, зокрема відновлення колишньої слави біатлонного стадіону, а вже потім для заробітку коштів. До речі, за словами пана Мендуся, цей принцип поділяють і народні депутати України Анатолій Матвієнко та Михайло Довбенко. З ними у «Колоса» на основі вищезгаданих пріоритетів налагоджена тісна співпраця.

Микола Шегрин, який у момент закриття канатки був членом Яремчанського виконкому, присвятив питанню відновлення підйомника декілька років. Учасники громадської організації «Відродження Ворохти», представником якої є Микола Онуфрійович, написали безліч листів та запитів у різні інстанції, однак це не давало бажаних результатів. На думку пана Миколи, зрушити справу з мертвої точки вдалося тільки тоді, коли до вимог громади долучився народний депутат від «Самопомочі» Олег Березюк. До слова, Микола Шегрин сьогодні очолює міську організацію об’єднання «Самопоміч».

Незабаром, прогнозує Микола Онуфрійович, доведеться знову робити збори і вимагати від фізкультурно-спортивного товариства показати проект реконструкції, погоджений усіма відповідними службами. Пан Шегрин запевняє, що наразі організація такого проекту ще не має, тому попереду «довга робота тривалістю не в один день і не в одні збори». 

Микола Йосипчук, селищний голова Ворохти, налаштований більш оптимістично і вважає, що сьогоднішнє керівництво товариства справді зацікавлене в тому, щоб якнайшвидше відновити роботу підйомника. «ГО ВФСТ «Колос» завжди бачив Ворохту рентабельною, тому керівництво його доклало багато зусиль, щоб прискорити процес відновлення канатки. Також у «Колосі» розуміють значення цієї канатно-крісельної дороги для села», — вважає Микола Йосипчук.

Очільник Ворохти переконаний, що запуск підйомника дозволить створити у селищі додаткові робочі місця, а це, відповідно, збільшить надходження коштів до бюджету. Також з часом планується передати земельні ділянки під спорудами та станціями з постійного користування в оренду, що теж приноситиме додатковий дохід. 

Запустити нову канатно-крісельну дорогу планують вже наступної зими. 

Наразі у «Колосі» паралельно з реконструкцією канатки, займаються й формуванням плану розвитку території. «Коли проект буде готовий, то роботи вистачить всім охочим, зокрема і депутатам. Адже це не бізнес-проект, як Буковель, а створення спортивної інфраструктури для повернення Прикарпаттю та Ворохті слави підготовки лижних чемпіонів» — запевнив голова ГО ВФСТ «Колос» Олександр Мендусь.

                                                                                            Юлія Максим’юк